“Я полюбив тебе відвічною любов’ю…” (Єремія 31, 3)
Можливо, тобі здається, що ці слова стосуються когось іншого, що це ще одна історія надзвичайної любові, про яку так багато людей мріють в глибині своїх сердець, складають пісні та вірші, заради якої здійснюють великі подвиги. Можливо, ти вже поспішаєш дізнатися ім’я героїв цієї історії.
Але в цій історії ти сам є героєм, і ці слова звернені не просто до когось, а саме до тебе. Так, не дивуйся. Це не помилка. Це, власне, тебе любить такою любов’ю … Бог!
Можливо, ти багато разів чув або читав про Нього, але Він залишався для тебе далеким і недосяжним Абсолютом та суддею, зовсім байдужим до тебе і твого життя. Але такий уявний Бог ніколи б не міг сказати: “Я полюбив тебе відвічною любов’ю”. Такі слова може говорити тільки батько своїй улюбленій дитині.
“Я полюбив тебе відвічною любов’ю”, — звертається до тебе Бог, Який є твоїм Отцем, Небесним Татусем.
Бог – Твій Батько, Який знає тебе по імені:
“Перш ніж Я уклав тебе в утробі, Я знав тебе” (Єр 1,5).
1. Твій Отець створив Тебе, щоби Ти пізнав Його особисто. Він знав про тебе, коли Ти був ще в утробі твоєї мами:
“Ти мене випробував, Господи, і знаєш. Знаєш мене, коли сиджу і встаю. Думки мої здаля розумієш. Чи ходжу я, чи спочиваю, Ти добре бачиш; Тобі відомі всі мої дороги” (Пс 139,1-3).
